Гречаний Дмитро Васильович
Дата та місце народження: 20 червня 1975 року, м. Ашхабад Туркменістан
Дата і місце загибелі: 06 квітня 2024 року на Донеччині
Військове звання: Сержант
Нагороди: -
Народився 20 червня 1975 року в місті Ашхабаді (Туркменістан). У 1980 році разом із родиною переїхав до міста Кобеляки — на малу батьківщину батька. Того ж року пішов до першого класу Кобеляцької загальноосвітньої школи № 2.
По закінченню школи навчався у Кобеляцькому СПТУ № 43, де здобув професію водія-тракториста. Згодом проходив строкову службу в морській піхоті у місті Севастополі.
Дитинство Дмитра було світлим і щасливим, але юність принесла важкі випробування. Після смерті матері, а згодом і батька, Дмитро разом із сестрою Оксаною взяли на себе турботу про двох неповнолітніх — брата Станіслава та сестричку Марину: виховували їх, підтримували, допомагали здобути освіту, ставали для них опорою у житті. Ще раніше родину спіткала страшна трагедія — загинула 13-річна сестричка Світлана. Усі ці втрати тяжким болем лягли на серце Дмитра, але він не зламався, а лише став сильнішим.
Після армії багато років сумлінно працював слюсарем на підприємствах «Ебоксит-Полтава» та «Київ-Оболонь», виконував різні будівельні та технічні роботи. З 2012 року працював самостійно плиточником-укладальником, робив ремонти в оселях жителів Кобеляк та інших міст України. Люди цінували його за чесність, акуратність і відповідальне ставлення до справи.
Щоб підтримати родину, часто їздив на заробітки в інші міста та за кордон.
У повсякденному житті Дмитро був скромною, спокійною, небагатослівною людиною. Його знали як чесного, добросовісного працівника, надійного друга й вірного товариша. Він ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував.
Мав дружину та неповнолітню доньку. На жаль, через обставини війни вони нині тимчасово перебувають за кордоном і не змогли приїхати, щоб провести його в останню путь.
На початку повномасштабної війни, попри хворобу та статус обмежено придатного, він добровільно став на захист України. Коли рідні запитували, чому йде воювати, відповідав просто: «Я служив у морській піхоті. Кому ж, як не мені?».
Спілкуючись з рідними він попрохав: якщо загине, щоб на його похороні була виконана пісня «Пливе кача…». Загинув Дмитро Гречаний 06 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Водяне на Донеччині під час виконання бойового завдання.
Дмитро Гречаний прожив життя чесно, гідно й з відкритим серцем. Він залишив по собі світлу пам’ять, біль утрати й приклад справжньої людяності та мужності.
