Кобеляцька територіальна громада

11 квітня - Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона. Ця дата вибрана не випадково. Адже саме 11 квітня народився англійський лікар Джеймс Паркінсон, який у 1817 році описав “тремтливий параліч”, чим увіковічнив своє ім’я.

Хворо́ба Па́ркінсона, або тремтли́вий параліч – повільно прогресуюче хронічне неврологічне захворювання, притаманне особам літнього віку. Відноситься до дегенеративних захворювань екстрапірамідної нервової системи. Викликане прогресуючим руйнуванням і загибеллю нейронів, що виробляють нейромедіатор дофамін, – насамперед у чорній субстанції, а також і в інших відділах центральної нервової системи.

Термін «паркінсонізм» є загальним поняттям для ряду захворювань і станів (паркінсонізм «+») Тому необхідно своєчасно звернутися до спеціаліста з метою ретельної диференціальної діагностики.

Хвороба Паркінсона становить 70-80% випадків синдрому паркінсонізму. Вона є найбільш частим нейродегенеративним захворюванням після хвороби Альцгеймера.

Статистика

У світі налічується понад 4 млн хворих. Захворювання зустрічається повсюди. Його частота коливається від 60 до 140 осіб на 100 тисяч населення, число хворих значно збільшується серед представників старшої вікової групи. Питома вага людей із хворобою Паркінсона у віковій групі старше 60 років становить 1%, а старше 85 років – від 2,6% до 4%. Найчастіше перші симптоми захворювання з’являються в 55-60 років. Проте у ряді випадків хвороба може розвинутися і у віці до 40 або до 20 років (ювенільна форма захворювання).

Захворюваність паркінсонізмом не залежить від статі, раси, соціального статусу, виду трудової діяльності, регіону проживання. Факторами ризику його розвитку вчені вважають, насамперед, вік. Доведено, що в процесі старіння у людини зменшується кількість дофаміну в мозку: кожні 10 років життя на 10%. Ділянка мозку, де виробляється дофамін є дуже енергетично чутливою. Тому, надмірна кількість провокуючих чинників, таких як психоемоційний стрес, супутня судинна патологія на фоні атеросклерозу та артеріальної гіпертензії, вживання деяких ліків, несприятливий вплив навколишнього середовища призводить до швидшого її руйнування, а якщо в людини ще є генетична схильність…Існує теорія, що на хворобу Паркінсона ризикують захворіти всі, просто не кожен до неї доживає.

Ризик розвитку хвороби Паркінсона у курців в 3 рази нижче, ніж у некурців. Припускають, що це пов’язано з дофамін-стимулюючим ефектом нікотину. Крім того, це можна пояснити наявністю в димі тютюну сполук, дія яких подібна інгібіторам моноаміноксидази. Від розвитку хвороби Паркінсона захищає також вживання кофеїну.

Симптоми

Як правило, захворювання починається поступово, сам пацієнт його часто не помічає.

Перші ознаки хвороби зауважують родичі чи близькі. Це найчастіше зміни в зовнішньому вигляді чи в повсякденній поведінці: тремор однієї кінцівки; зміна почерку (мікрографія); нечасте кліпання, беземоційний вираз обличчя; сповільнення рухів, ходи; збіднення невербальних комунікативних функцій (кивання головою, жестикуляції).

Ранніми неспецифічними ознаками хвороби Паркінсона є загальна слабкість, ригідність м’язів, відчуття сповільненості і порушення виконання звичних щоденних рухів – одягання, вживання їжі, гоління, закрепи, зміни особистості (депресія, тривожність),уповільнене мислення, коливання настрою. Існують інші нерухові прояви хвороби: сальність шкіри, посилене слиновиділення, закрепи, зниження артеріального тиску та інші.

Всі клінічні ознаки Хвороби Паркінсона можна розділити на моторні та немоторні. Основними моторними симптомами є м’язова ригідність, брадикінезія, тремор, постуральна нестійкість.

Брадикінезія – це сповільнення рухів, в першу чергу зменшення їх амплітуди, швидкості, кількості. При цьому ми спостерігаємо шаркаючу ходу, рідке мигання, збідніння міміки, тиху мову, зміну почерку.

Ригідність – скутість. Внаслідок цього порушується постава: людина стає згорбленою, руки притиснуті до тулуба, ноги напівзігнуті. Скутість м’язів рук, ніг, може супроводжуватися болем. Порушення постави та утруднення утримування рівноваги при ході та стоячи виникають на пізніх стадіях.

Іншим симптомом є тремтіння. Тремтіння – не обов’язковий симптом. Характерним є тремтіння у стані спокою, що зникає або виразно зменшується при рухах – на відміну від простого старечого тремтіння, яке з’являється при рухах, не турбує у спокійному стані і, як правило, не потребує лікування.

До немоторних порушень належать депресія, апатія, порушення сну, проблеми з пам’яттю, погіршений настрій, байдужість до себе та оточуючих, зниження уваги та здатності вирішувати проблеми.

Після постановки діагнозу часто пацієнти необгрунтовано ізолюють себе від суспільства.

Лікування

Наразі хвороба Паркінсона продовжує залишатися в когорті невиліковних хвороб. У разі вчасного діагностування та призначення адекватного лікування пацієнти із хворобою Паркінсона можуть тривалий час продовжувати активне життя.

Існуючі методи лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона можна розділити на наступні групи: медикаментозна терапія, психотерапія, лікувальна фізкультура, хірургічне лікування.

Основу комплексної терапії складає медикаментозне лікування. Воно повинно бути безперервним і пожиттєвим. Є велика кількість ліків, що використовуються при лікуванні хвороби Паркінсона.

“Золотим стандартом” протипаркінсонічних засобів і класичним видом замісної терапії є препарати леводопи. У зв’язку з наявністю побічних дій, які можуть виникати через 5-10 років від початку лікування, не рекомендують розпочинати лікування з препаратів леводопи при легкому перебігу захворювання та людям молодшим 60 років.

У разі легкого перебігу лікування розпочинають з агоністів дофамінових рецепторів. Виражений ефект від прийому цих препаратів, на відміну від препаратів леводопи, настає не одразу, а лише через кілька тижнів після початку лікування. Амантадини більше ефективні для зменшення акінезії і ригідності і менше впливають на тремор. Дія амантадинів виражена на будь-якій стадії захворювання.

Інгібітори моноамінооксидази призначаються на ранній стадії захворювання, а також в комбінації з іншими препаратами на більш пізніх стадіях.

Антихолінергічні препарати є найбільш доступними, але згідно із сучасними рекомендаціями можуть застосовуватись в окремих дуже рідкісних випадках, що обумовлено великим спектром побічних дій цієї групи препаратів, а також звиканням до них. Такий препарат як “Циклодол” призначали хворим в Україні 10-20 років тому для лікування хвороби Паркінсона, оскільки інших лікарських засобів не існувало. Тим, хто продовжує приймати “Циклодол”, варто поступово зменшувати дозу його прийому і пеереходити інші препарати.

Лікування хвороби Паркінсона доволі складне. Лише  лікар-невролог може підібрати правильну схему лікування, тому в жодному разі хворий не повинен самостійно “призначати” собі ліки чи відміняти їх прийом. Часто хворому необхідно пройти курс стаціонарного лікування, щоб встановити чіткий діагноз та підібрати оптимальну схему терапії. Необхідно пам’ятати, що зменшення дози препарату або відмова від лікування провокують загострення хвороби. Передозування протипаркінсонічних ліків теж дає негативні наслідки, які проявляються, насамперед, появою насильницьких мимовільних рухів.

Також в лікуванні хвороби Паркінсона використовують симптоматичні засоби, оскільки у таких хворих часто виникають порушення сну, депресія, затримка сечі, закрепи, біль та інші розлади – усі ці симптоми піддаються медикаментозній корекції.

Постійний прийом ліків є основою лікування хвороби Паркінсона. Та без психологічної допомоги, лікувальної фізкультури, трудотерапії, правильної організації свого часу, раціонального повноцінного харчування їх ефект буде недостатнім.

Дієта при лікуванні: рекомендується вживати не менше 1,5-2 л рідини на добу, їсти їжу багату на клітковину (овочі – морква, капуста, буряк, солодкий перець, баклажани, кабачки; фрукти – яблука, сливи, хурма, абрикоси, персики; ягоди – полуниця, черешня, малина; хліб з висівками), молочні продукти із низьким відсотком жирності, нежирні відварні м’ясо та рибу, вегетаріанські борщі, супи-пюре, крупи.

Із раціону потрібно вилучити такі продукти:

• м’ясні навари – бульйони, холодець;
• м'ясні субпродукти – нирки, легені, мозок;
• рибні навари;
• копченості – копчені ковбаси, сири;
• гострі та пряні страви – мариновані гриби, огірки, помідори, маслини, оливки, корейська морква, часник, цибуля, гострий перець;
• продукти, приготовані у фритюрі – картопля-фрі тощо;
• бобові – квасоля, горох, боби, соя; алкогольні напої.

Оскільки хворі приймають ліки постійно, особливо препарати леводопи, необхідно їх вживати за 30 хвилин до їди чи через 1 годину після їди.

Вчені всього світу активно шукають засоби проти хвороби Паркінсона. Наразі єдиним методом, який покращував би роботу мозку, відновлював втрачені нейрони, є заняття фізичними вправами. Для хворих із паркінсонізмом це особливо важливо, оскільки ліжко – найбільший ворог паркінсоніка.

Хірургічні методи лікування хвороби Паркінсона доцільні лише у випадку неефективності консервативного лікування, а також при особливих показах на пізніх, ускладнених стадіях захворювання.

Поради людям, хворим на цю недугу

Для своєчасного прийому ліків розкладайте таблетки в різні коробочки для ліків.

Точний час прийому ліків може підказати таймер на годиннику.

Іноді рекомендується ранішній прийом ліків до вставання з ліжка.

На все треба мати більше часу: від щоденного туалету до переходу через вулицю.

Щоб зберегти впевнену ходу носіть зручне взуття: легкі туфлі з невеликим каблуком із м’якого синтетичного матеріалу, щоб пом’якшувати удари при ходьбі.

При порушеннях мовлення чи утрудненні ковтання практикуйте голосові вправи і тренування м’язів губ і язика.

Якщо є проблеми з письмом, треба навчитись працювати на комп’ютері.

Посильна рухова активність має бути постійною.

Частіше відпочивайте для попередження надмірного стомлення і відчуття безсилля.

Зберігайте трудову активність і соціальні контакти.

Що потрібно людині з хворобою Паркінсона

1. Психологічна підтримка рідних, терпляче і тепле, доброзичливе ставлення.
2. Хворого не можна хвилювати і квапити – посилюється тремор та інші прояви хвороби.
3. Допомога вранці при вставанні з ліжка (скутість, розбитість). Краще вставати в два етапи: спочатку сісти і відпочити, потім – вставати на ноги.
4. Для розслаблення м’язів хворому показані теплі ванни.
5. При ходьбі необхідно нагадувати хворому, щоб він тримався прямо, розмахував руками, піднімав і опускав ноги спочатку на п’ятку, потім на носок.
6. Повноцінне харчування.
7. Під час їди варто нагадувати хворому продумувати процес ковтання.
8. Пропонувати часті прийоми їжі невеликими порціями.
9. Їжу необхідно подрібнювати.
10. При вираженому треморі рук можна використовувати пиття через соломинку чи важкий стакан, наповнений наполовину.
11. Використання певних пристосувань для виконання простих дій у повсякденному житті (особливий гребінець, бритва, столові прибори тощо).
12. Контроль за регулярністю фізіологічних відправлень: стільця і сечовипускання.
13. Профілактика закрепів: рясне пиття і волокниста їжа (сирі фрукти й овочі).
14. Контроль за регулярним медикаментозним лікуванням (антипаркінсонічними препаратами).
15. Необхідно підтримувати хворого емоційно і бути особливо терплячим, коли він що-небудь робить самостійно.

Профілактика хвороби:

На сьогодні неможливо передбачити, у кого розвинеться хвороба Паркінсона. Жодного способу стовідсотково захистити себе від цієї недуги не існує. Основними засобами профілактики хвороби Паркінсона є :

• ведення здорового способу життя;
• раціональне повноцінне харчування;
• рухливий спосіб життя;
• психологічна готовність до різного роду стресових ситуацій;
• не зловживати алкоголем та наркотичними речовинами;
• уникати токсичних речовин (у тому числі продуктів, явно оброблених хімікатами);
• своєчасно проходити профілактичні медичні огляди та лікувати захворювання, які підвищують ризик розвитку хвороби Паркінсона;
• уникати ситуацій з високим ризиком черепно-мозкової травми (екстремальні види спорту, деякі професії).

Науково доведено: регулярний прийом в їжу ягід червоного, пурпурового і темно-синього кольорів знижує ризик розвитку хвороби Паркінсона. Доцільно у харчовому раціоні вживати свіжий шпинат, зелений горошок, печінку, горіхи (мигдаль, волоські), насіння соняшника, соєві продукти, однодобове кисле молоко, пророслу пшеницю, лляну або оливкову олію. Ці продукти містять антиоксиданти та мікроелементи, здатні попередити розвиток хвороби Паркінсона.

Людям похилого віку доцільно мати певні хобі, наприклад, займатися садівництвом, розведенням квітів, що підтримуватиме певний рівень фізичної активності, заповнить дозвілля та дасть багато позитивних емоцій.

Завжди почувайтеся молодими та здоровими!

За інформацією Ірина Рубленко, лікарки-невролога неврологічного відділення КП «ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського ПОР»