Кобеляцька територіальна громада

Не висихають сльози матерів, дружин, дітей. Війна один за одним забирає їхніх синів, чоловіків, татусів. Звістки чорними воронами летять у громаду. І темніє день, розривається серце від болю.

Занадто високу ціну платимо за право бути вільними українцями у своїй державі. Кожен визволений метр землі – просочений кров’ю наших захисників.

21 грудня з болем в душі та сльозами на очах Кобеляцька громада провела в останню дорогу нашого земляка, справжнього патріота, військовослужбовця Збройних сил України – Романа Анатолійовича Блощинського.

Він був щирою, відкритою, цілеспрямованою людиною, понад усе любив життя. Був хорошим товаришем і бойовим побратимом, завжди готовим прийти на допомогу іншим.

Старший солдат Роман Блощинський загинув 13 грудня 2022 року під час танкового обстрілу поблизу селища Білогорівка Луганської області. Йому було 49 років.

Вся громада зібралась, щоб вшанувати пам’ять та провести в останню дорогу нашого мужнього захисника України. Кортеж із загиблим Героєм-захисником зустрічали коридором шани, стоячи на колінах та вигукуючи слова «Герої не вмирають».

Для нас він завжди залишиться взірцем хоробрості та стійкості. Тим, хто був не байдужим до долі України, хто прагнув кращого майбутнього і світлого, мирного завтрашнього дня.

Поховали Романа Блощинського з усіма почестями на центральній алеї міського кладовища.

Вічна пам’ять захиснику України!

Довідково:

Блощинський Роман Анатолійович народився 12 січня 1973 року у державі Киргизія.

З 1986 року родина переїхала в Україну м. Кобеляки. По закінченню Кобеляцької загальноосвітньої школи № 3 навчався у Кобеляцькому СПТУ 43.

Служив у лавах Радянської Армії, був старшим моряком. Після служби працював у державній службі охорони м. Кобеляки, звідки був переведений у місто Горішні Плавні. Працював у Кременчуцькій виправній колонії № 69, звідки пішов на заслужений відпочинок. Будучи на пенсії, працював на заводі ГОК.

На початку жовтня 2022 року призваний на військову службу до ЗСУ Полтавським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки м. Горішні Плавні. Службу проходив у військовій частині А 0641, звання – старший солдат.

Загинув 13 грудня 2022 року в наслідок танкового обстрілу біля населеного пункту Білогорівка Луганської області. Був компанійським, дружелюбним, завжди приходив на допомогу.

Залишилась без батька донька Агнеса 18 років, без сина – мати Галина Павлівна та брат Андрій Анатолійович.