У Кобеляцькій громаді попрощалися з загиблим Героєм Сергієм Кондиком

18.12.2022 09:58

У Кобеляцькій громаді попрощалися з загиблим Героєм Сергієм Кондиком

У п’ятницю, 15 грудня, мешканці Світлогірського старостинського округу, схиливши голови у скорботі та стоячи на колінах, від малого до великого, провели в останню дорогу місцевого жителя Сергія Кондика, який загинув 11 грудня 2022 року під час боїв за селище Невське Сватівського району, що на Луганщині.

Провести в останню дорогу Героя прийшли всі жителі села, рідні, знайомі та побратими з якими він служив. Священнослужителі провели молебень. Односельчани висловлювали щирі слова вдячності батькам за те, що виховали справжнього Героя. Військовослужбовці передали Державний Прапор України рідним Героя, який залишившись вірним військовій присязі, з честю і до кінця, виконав свій службовий обов’язок.

Похоронили Сергія з усіма військовими почестями на сільському цвинтарі.

Війна забирає найкращих, справжніх патріотів. За наш мир та спокій вони віддають найцінніше – своє життя. Ми не забудемо подвиг Героїв та пам‘ятатимемо ціну нашої свободи.

У Сергія залишилися дружина, донька та батьки. Вічна пам’ять Герою! Співчуваємо рідним і близьким!

Довідково:

Сергій Сергійович Кондик народився 28 жовтня 1991 року в селі Світлогірське Полтавської області. Пішов до школи у 1997 році. У 2008 році закінчив 11 класів. Після закінчення школи вступив у Політехнічний коледж Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, де здобув освіту за напрямком «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів».

У 2011 році розпочав свою трудову діяльність на Полтавському ГЗК як слюсар з ремонту устаткування котельних теплосилового цеху.

З 14 жовтня 2011 року по 24 грудня 2012 року проходив службу у лавах Збройних сил України.

Після військової служби повернувся на роботу як слюсар-ремонтник у механічну службу цеху шламового господарства збагачувальної фабрики, де пропрацював майже 10 років. За успіхи в професії нагороджувався як «Найкращий молодий співробітник».

У 2020 році був підвищений до посади змінного виробничого майстра ЦШГ ЗФ.

У 2013 році одружився, у 2014 році став батьком донечки Іринки.

З серпня 2014 року по 2015 рік був учасником АТО. Нагороджений медалями.

9 серпня 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. 11 грудня 2022 року, виявивши стійкість та мужність, загинув під час боїв за селище Невське Сватівського району, що на Луганщині.