Кобеляцька територіальна громада

Сьогодні Кобеляцька громада з болем і великою вдячністю провела в останню путь свого земляка, жителя міста Кобеляки Голтвянського Івана Ігоревича.

Молодого Захисника, якому цього року виповнилося лише 30 років, життя якого тільки набирало своїх обертів, не стало через російську агресію. Іван загинув, виконуючи бойове завдання, захищаючи Україну, її свободу та право кожного з нас жити на рідній землі.

Попрощатися із Захисником прийшли виконуючий повноваження міського голови – секретар міської ради Василь Кіптілий, співробітники третього відділу Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, рідні та близькі Івана, друзі, волонтери, духовенство та небайдужі жителі громади.

Остання дорога Героя пролягла вулицями рідного міста. Люди ставали вздовж дороги живим коридором, схиляючи голови та віддаючи останню шану тому, хто віддав найдорожче — своє життя — за Україну.

На домовині Державний Прапор України. Слова вдячності, молитва та прощання. Військові залпи стали останнім салютом мужньому воїну, який до кінця залишався вірним військовій присязі та своїй Батьківщині.

«Герої не вмирають!» — ці слова сьогодні лунали над Кобеляками. І ці слова житимуть доти, доки ми пам’ятатимемо наших Захисників, говоритимемо про них і берегтимемо пам’ять про їхній подвиг.

Іван Голтвянський назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всієї Кобеляцької громади.

Схиляємо голови у скорботі.

Дякуємо за мужність.

Дякуємо за захист.

Дякуємо за Україну.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються в наших серцях.
 

Довідково:

Голтвянський Іван Ігоревич народився 21 червня 1996 року в місті Кобеляки.

По закінчення 9 класів ОЗ «Кобеляцький ліцей №2 імені Олеся Гончара» продовжив навчання у місцевому аграрному ліцеї, де здобув професію тракториста-слюсаря.

Після навчання працював водієм спершу на «Укрпошті» далі ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» на будівництві автомобільної дороги та Кобеляцькій міській лікарні.

16 квітня 2024 року був призваний на військову службу за мобілізацією, проходив службу за контрактом. Виконував обов’язки оператора зенітної ракетної обслуги ракетної батареї, мав військове звання солдат.

За життя Іван був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Разом із дружиною Анною вони з нетерпінням чекали на народження свого первістка. Іван був особисто присутнім при народженні сина. Мав можливість потримати його на руках, пригорнути до серця й відчути щастя батьківства. Його новонароджений син, якому лише два місяці, зростатиме без батька й зможе пам’ятати його лише за світлинами.

Для батьків — Любові Григорівни та Ігоря Володимировича — Іван був люблячим сином, для брата Віталія — надійною підтримкою, для друзів — щирим і вірним товаришем.

Рідні та близькі згадують Івана як доброго, щирого, товариського, турботливого та люблячого чоловіка. Він умів підтримати, допомогти й ніколи не залишав близьких у біді.

Особливе місце в житті Івана займали автомобілі. Це було його улюблене захоплення. Він любив ремонтувати автомобілі та мопеди, умів працювати руками й завжди прагнув самостійно розібратися у всьому, за що брався.

21 вересня 2026 року Іван Голтвянський загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Листівка Запорізького району Запорізької області.

Вірний Військовій присязі та Українському народові, Іван мужньо виконував свій військовий обов’язок, захищаючи Україну від російського агресора.

Світла пам’ять Герою.

Вічна шана та слава Захиснику України.