Кобеляцька територіальна громада

Сьогодні у Кобеляцькій громаді відбулася особлива подія — офіційне відкриття «Алеї Надії», присвяченої українським Захисникам, які зникли безвісти або перебувають у російському полоні.

Цього дня сюди прийшли сотні людей. Рідні тих, кого щодня чекають удома, військовослужбовці, які повернулися з полону, волонтери, молодь, представники громади та просто небайдужі жителі. Кожен прийшов зі своїм болем, своєю долею, але з однією спільною молитвою — щоб усі наші Захисники повернулися додому.

До присутніх звернувся виконуючий повноваження міського голови — секретар ради Василь Кіптілий, який сказав: «Ми відкриваємо не просто Алею. Ми відкриваємо місце, де житиме наша спільна Надія — надія на повернення кожного Захисника додому. Жителі усієї нашої громади добре розуміють та усвідомлюють, наскільки важким може бути це очікування. І ми зробимо все, що в наших силах, щоб підтримувати кожну родину і не дозволити забути жодного нашого Захисника».

Слова підтримки рідним висловила дружина зниклого безвісти ветерана війни Наталія Шуліка, яка поділилася власним болем і переживаннями, наголосивши, що родини зниклих безвісти щодня живуть надією, вірою та очікуванням на повернення своїх рідних.

Офіцер відділення ЦВС 3-го відділу Полтавського районного ТЦК та СП, лейтенант Радомир Голтвянський наголосив, що це місце є символічним, адже за кожним прізвищем — воїн, який захищав Україну, і родина, яка щодня чекає на його повернення.

Особливо щемливими були слова пані Оксани, мами Захисника Максима Тітаренка, яка три роки чекала і дочекалася повернення свого сина з російського полону. Її історія — живе свідчення того, що навіть тоді, коли здається, що сил уже не залишилося, потрібно продовжувати вірити.

Окремим зворушливим моментом стало вручення нагрудного знака військової частини та подяки доньці зниклого безвісти Захисника — Софіко Капіанідзе. Відзнаки передали від військової частини, у якій служив її батько.

Для доньки це не просто нагорода, а частинка пам’яті про її батька.

«Алею Надії» освятило духовенство. Після цього рідні та близькі наших Героїв провели символічний обряд — пов’язали синьо-чорні стрічки біля фотографій Захисників. Ці стрічки стали символом надії, віри та щирого очікування на повернення рідних додому.

Особливим музичним подарунком стали виступи юних вихованців Центру культури та дозвілля, які виконали пісні «Лелека» та «Люди мов зорі». Їхні голоси прозвучали над Алеєю як щира молитва дітей за тих, хто сьогодні далеко від своїх родин.

Сьогодні Кобеляцька громада ще раз показала: ніхто з наших Захисників не залишається сам на сам із випробуванням, а їхні родини не залишаються самі у своєму чеканні.

Нехай «Алея Надії» щодня нагадує нам про головне: надія живе доти, доки ми віримо і не перестаємо чекати.