Кобеляцька територіальна громада

Останнім часом надходять повідомлення про випадки отруєння собак і котів. І це не просто історія про тварин. Це історія про нас — про те, якими людьми ми залишаємося у час, коли людяність особливо важлива.

Страшно навіть подумати, що отруєна приманка може опинитися там, де гуляють діти, де її можуть випадково взяти до рук або знайти домашня тварина.

Ми живемо у час, коли українські військові, ризикуючи власним життям, рятують і забирають із собою покинутих тварин. Собаки, коти, кози, корови — усе живе, що залишилося без господарів через війну, нерідко знаходить прихисток саме у наших захисників.

Волонтери віддають останнє, щоб нагодувати бездомну тварину. Лікують, стерилізують, шукають господарів і нові домівки. Хтось просто щодня залишає миску води та корму.

А десь поруч можуть бути люди, які свідомо розкладають отруту.

Але отрута — не спосіб вирішити проблему. Це небезпека не лише для тварин, а й для людей.

Сьогодні хочеться звернутися до кожного з простим проханням:

Не будьте байдужими. Не будьте жорстокими.

Ми живемо у важкі часи. І саме зараз особливо важливо не втрачати людяність.

Якщо не можете прихистити — не кривдьте.
Якщо не можете нагодувати — просто не робіть боляче.
Якщо бачите покинуту тварину — хоча б не проходьте повз.

Бо людяність починається саме з того, як ми поводимося з тими, хто слабший і не може захистити себе.

Давайте залишатися людьми. Навіть у найважчі часи. Особливо зараз.