Кобеляцька територіальна громада

Черговий ранок у парку Богдана Хмельницького розпочався із вже, на жаль, традиційної картини, яка яскраво демонструє ставлення частини молоді до громадського простору.

Парк створений для відпочинку, спілкування та дозвілля. Тут можна провести час із друзями, прогулятися, відпочити після робочого дня. І справді, це місце стало популярним серед молоді, яка щовечора збирається тут.

Але виникає питання: яким є цей відпочинок?

Відповідь, на жаль, можна побачити на фото. Перевернуті урни, сміття від насіння, упаковки від морозива, чипсів, пляшки, навіть дорожні обмеження — усе це залишається після вечірніх посиденьок. Додайте до цього ще й їзду на скутерах та мотоциклах по бруківці.

Особливо прикро, що в цьому ж парку встановлено «Алею Надії» — особливий простір пам’яті, присвячений нашим землякам, військовослужбовцям, які вважаються зниклими безвісти. Неодноразово було помічено, як поруч із Алеєю молоді люди їздять на транспорті та слухають гучну російськомовну музику.

І це особливо боляче бачити. Адже на світлинах — наші земляки, хлопці, які також могли б сьогодні сидіти на цих лавках, гуляти парком, зустрічатися з друзями, будувати плани на майбутнє. Але вони стали на захист України та кожного з нас.

Подумайте, як це бачити матерям, дружинам та рідним тих військових, чиї світлини розміщені на «Алеї Надії» та «Алеї Пам’яті». Як це сприймають ветерани, які повернулися з фронту, або військовослужбовці, які приїхали додому у коротку відпустку?

Звертаємося насамперед до молоді.

Невже вам байдуже? Невже так складно поважати працю людей, які щодня доглядають за громадськими місцями? Невже складно замислитися, у який час ми живемо і якою ціною сьогодні виборюється наше право на мирне життя?

Так, ви маєте права. Але разом із правами існують і обов’язки: поважати інших, берегти спільне майно, дотримуватися елементарних правил поведінки та залишатися людьми.

Окремо хочемо звернутися до батьків.

Чи завжди ви знаєте, де і як проводять вечори ваші діти? Чи говорите з ними про війну, про повагу до Захисників і Захисниць України, про відповідальність за власні вчинки?

Ми всі хочемо жити у красивій, доглянутій та цивілізованій громаді. Але така громада починається не лише з благоустрою. Вона починається з кожного з нас — із поваги до людей, до чужої праці, до спільного майна та до пам’яті тих, хто захищає Україну.