Кобеляцька територіальна громада

Коли ти вдома, розібрані й випрані всі речі, почищені всі казанки, проглянуті фото, перечитані вкотре відгуки – народжується допис, яким хочеться поділитися.

Уже 27 рік поспіль, починаючи з 2000 року, учні Великобудищанської загальноосвітньої школи I-III ступенів із Диканщини та їх друзі мають чудову традицію – літню польову практику в Лучках. Так ми називаємо це магічне місце, де був  біостаціонар Полтавського педінституту, а нині – адміністративно-науковий центр Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський». Тут не завжди «ловить» зв'язок телефон, в будиночках відсутнє світло, воду в ліній душ потрібно носити відрами, купа комарів та гедзів, самим потрібно готувати сніданки, обіди  й вечері, але… Тут особлива атмосфера, можливість повністю зануритися  в природу, відчути щирість спілкування та випробувати свої знання, сили та вміння.

Метою еколого-натуралістичної практики є вивчення навколишнього біорізноманіття. Щоб потрапити в Лучки, кожен мав здати 20 латинських назв рослин і тварин. Був у нас і «робочий букет» із 25 рослин, які потрібно було визначити й назвати і залік по птахам, яких потрібно було розпізнати за фото,  в природі та за голосом. Традиційні походи на Зміїну гору, до Ворскли, зустріч сходу Сонця у день від’їзду. А ще – свято Купала, де до нас «завітали» Нептун із Флорою, Посейдон, Мавка та болотна Кікімора. А також ігри, квести, свято «Ботанічного чаю».

 Найкращі спогади, емоції, враження – у цитатах з відгуків дітей – учасників практики.

«Лучки – це дивовижне та загадкове місце, де ми можемо відірватися ід сучасного світу та зануритися в світ природи, задуматися про життя. Тут я не вперше і хочу повертатися сюди знов. Особливо для мене важливо було освіжити свої знання про рослин і тварин, адже зараз я навчаюся на агронома».

«Лучки – чарівне місце, де я зміг відпочити класно, проводити час без телефону, адже мені було чим зайнятися. Коли ми підійшли до Зміїної гори Тетяна Григорівна сказала мені, щоб я заплющив очі й ішов за нею. А коли я розплющив очі, то побачив прекрасні краєвиди з гори на річку. Там плавали люди на човні, а вдалині – лебеді. Чергові готували дуже смачно. В Лучках я був перший раз, мені дуже сподобалося, тому поїду ще».

«Цікаве місце це – Лучки,

Прокинувся і в річку зразу,

Приїхавши сюди

Не пошкодуєш ти ні разу.

Тут тихо й гарно, немає шуму сьогодення

І тут приходить враз натхнення.

Це таки детокс, ретрит від всього навкруги.

Хотілося б знову приїхати сюди.

Піднятись на Зміїнку,

Знайти виповзок вужа,

Побачити живого сліпака.

Купала тут зустріти, через багаття стрибнути,

Знати, що за птахів зранку чути.

Вечорами ігри, книга, розмови,

Зрештою, на сон настрій чудовий.»

За ці роки важко порахувати, скільки дітей були учасниками практики. Хтось один раз, хтось до семи років підряд. Є випускники, які були тут учнями, а тепер їхні діти – учасники практики.

Є велике бажання подякувати всім, завдяки кому ця ідея втілюється в життя – активним і небайдужим дітям, їхнім батькам, учителям, які допомагають у проведенні практики.

Дякуємо адміністрації Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський», за те, що приймають нашу команду.

Дякуємо нашому відділу освіти за організацію перевезення, водіям, які нашу шумну компанію та весь наш скарб із каструль, продуктів, відер, речей доставляють.

Дякуємо нашим Захисникам і Захисницям, які тримають небо й землю, щоб ми могли навчати і навчатися, відпочивати і жити життя. Десь далеко нам було чути звуки війни…

А я дякую долі, що маю можливість перезавантажитися тут, отримати нову порцію енергії й натхнення.

Тетяна БІЛЯЄВА,  вчитель хімії і біології  Великобудищанської ЗОШ I-III  ступенів Диканської селищної ради Полтавського району, учитель-методист, керівник еколого-натуралістичної практики