Кобеляцька територіальна громада

Сьогодні Кобеляцька громада зі скорботою та глибоким сумом провела в останню путь свого земляка, Захисника України, жителя села Придніпрянське Михайла Григоровича Черненка, якому назавжди залишиться 48 років.

Провести Героя в останню дорогу зібралися жителі села, рідні та близькі, друзі, волонтери, представники міської ради та старостату, третього відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Кожен прийшов, щоб віддати шану воїну, який до останнього подиху залишався вірним Україні.

Церемонія прощання була сповнена болю, скорботи та вдячності. Присутні схилили голови у хвилині мовчання, вшанувавши світлу пам'ять Захисника. Під звуки Державного Гімну України військовослужбовці почесної варти здійснили військовий салют, а Державний Прапор України, що вкривав домовину Героя, був урочисто переданий його дружині.

Михайло Григорович прожив життя чесної праці, любові до своєї родини та відданості рідній землі. Коли Україна покликала своїх синів до зброї, він без вагань став на її захист.

2 березня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Вербове Запорізької області, Михайло Черненко загинув, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та Україні.

Та повернутися додому Герой зміг лише через довгі два з половиною роки. Увесь цей час його рідні жили між надією та болем невідомості, вірили й чекали. Лише після проведення генетичної експертизи було офіційно встановлено, що загиблим Захисником є Михайло Григорович Черненко. Це стало важким підтвердженням страшної втрати, але водночас дало можливість рідним і всій громаді гідно провести свого Героя в останню земну дорогу.

Його земний шлях обірвався, але пам'ять про нього житиме вічно. Світлий образ Михайла Григоровича назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів, друзів, земляків і всіх, хто знав його як добру, порядну та мужню людину.

Ім'я Михайла Черненка навіки вписане в історію Кобеляцької громади та України як ім'я Захисника, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і мирне майбутнє своєї держави.

Вічна пам'ять і слава Герою України.

Щирі співчуття рідним і близьким.

Довідково:
 

Михайло Григорович Черненко народився 8 вересня 1975 року в мальовничому селі Орлик. Саме тут минули його дитинство та юність. Навчався в Орлицькій середній школі, де здобув базову освіту, а після її закінчення обрав фах механізатора — професію, яка вимагала працьовитості, відповідальності та любові до землі.

У 1993 році був призваний на строкову військову службу. Служив у місті Феодосія Автономної Республіки Крим. Два роки армійської служби стали для нього важливою школою мужності й дисципліни. Повернувшись додому у 1995 році, Михайло одразу взявся до роботи. Спочатку працював трактористом у рідному селі Орлик, а з 2000 року — в Орлицькому лісництві.

У 2001 році він створив сім'ю. Разом із дружиною будували спільне життя, засноване на взаємній любові, довірі та підтримці. Через рік у подружжя народився син Олексій, який став найбільшою гордістю і сенсом життя батька.

Із 2002 року Михайло Григорович працював кочегаром у школі села Молодіжне, а згодом продовжив працювати в Придніпрянській школі. Колеги знали його як сумлінного, відповідального й надійного працівника, який завжди чесно виконував свою роботу.

Для рідних Михайло був справжньою опорою. Добрий, спокійний, щирий і співчутливий, він ніколи не залишав людей наодинці з їхніми труднощами. Завжди був готовий допомогти не лише своїй родині, а й сусідам, друзям, знайомим. Дружина та син почувалися поруч із ним захищеними, адже він був людиною слова і справи, люблячим чоловіком і турботливим батьком.

На початку серпня 2023 року Михайла Черненка мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у механізованій військовій частині А4722 на посаді гранатометника гранатометного розрахунку протитанкового взводу. Військовий вишкіл проходив у Лубнах на Полтавщині.

Після навчання виконував бойові завдання на Харківському напрямку, а згодом був переведений на Запорізький. Побратими знали його за позивним «Лісоруб» — промовистим і близьким до його мирної професії та характеру. Він мав військове звання молодшого сержанта.

2 березня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Вербове Запорізької області, Михайло Черненко загинув, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та Україні.

Довгі два з половиною роки рідні жили між надією і болем очікування. Лише після проведення молекулярно-генетичної експертизи ДНК було офіційно встановлено, що загиблим Захисником є Михайло Григорович Черненко.

Йому назавжди залишилося 48 років.