Кобеляцька територіальна громада

25 червня Кобеляцька громада зі скорботою та невимовним болем провела в останню путь свого земляка, жителя села Прощуради Миколу Михайловича Топольницького. Молоде життя Захисника обірвала жорстока війна, залишивши глибоку рану в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його.

Похоронна процесія розпочалася біля рідного дому, де Микола жив разом із сім'єю. Віддати останню шану Герою прийшли рідні та близькі, друзі, односельці, представники місцевої влади на чолі із заступником міського голови Сергієм Омельченком, представники Третього відділу ТЦК та СП, духовенство, волонтери та небайдужі жителі.

Живим коридором, схиливши голови й ставши навколішки, люди зустрічали полеглого воїна. Квіти, сльози, тиша й безмежний біль стали мовчазною подякою за його мужність і жертовність.

Чин відспівування звершило духовенство, підносячи молитви за упокій душі воїна. Під час церемонії прощання заступник міського голови Сергій Омельченко висловив щирі співчуття родині та наголосив, що подвиг українських Захисників назавжди залишиться в пам'яті народу, а злочини російських окупантів не матимуть прощення.

Провели Миколу Топольницького з усіма військовими почестями. Над місцем поховання лунало: «Герої не вмирають!»

Микола Топольницький народився 17 серпня 2002 року в селі Верхня Яблунька на Львівщині. У 2004 році разом із родиною переїхали до села Прощуради, де минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався в Озерській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, а після закінчення дев'ятого класу здобув професію водія автотранспортних засобів у ліцеї №18. Працював на гірничо-збагачувальному комбінаті в Горішніх Плавнях.

У 2023 році Микола добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив гранатометником стрілецького відділення. З 15 лютого 2024 року родина не мала жодної звісточки про нього. І не втрачала надії на його повернення. Лише нещодавно стало відомо по результатам експертизи, що 15 лютого 2024 року Микола загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Авдіївка Покровського району Донецької області. Упродовж двох із половиною років він вважався зниклим безвісти, і лише тепер рідні змогли провести свого Героя в останню земну дорогу.

Світла пам'ять про Миколу Михайловича назавжди житиме в серцях рідних, побратимів, друзів і всіх, хто знав його. Його мужність, відданість Україні та самопожертва назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму.