Кобеляцька територіальна громада

Сьогодні жителі міста Кобеляки зі сльозами на очах та невимовним болем у серці провели в останню путь свого земляка, мужнього Захисника України — Дмитра Віталійовича Іонова.

Чимало жителів громади зібралися, аби віддати шану воїну, який поклав своє життя за свободу та незалежність України. У храмі Юрія Переможця міста Кобеляки відбулося відспівування Героя. Після спільної молитви траурна піша хода рушила центральною вулицею міста. Під час прощання лунали слова: «Герої не вмирають!», які цього дня кожен промовляв із особливим болем, вдячністю та шаною.

Люди ставали навколішки, несли квіти, щоб востаннє вклонитися Захиснику та покласти їх до домовини. Державний Прапор України, під яким Дмитро боронив рідну землю, було передано його дружині — як символ честі, мужності та незламності українського воїна.

Дякуємо всім жителям громади, які прийшли провести Дмитра в останню путь, підтримати рідних та розділити їхній біль. Окрема вдячність волонтерам, які у найтяжчі хвилини допомагають організовувати церемонії прощання та підтримують родини полеглих Захисників.

Ми повинні пам’ятати: саме завдяки нашим воїнам Україна продовжує жити, боротися та виборювати своє майбутнє. Їхній подвиг — безсмертний, а імена навіки залишаться у серцях вдячних поколінь.

Дмитра Іонова було ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи.

Народився Дмитро Віталійович 6 лютого 1995 року в місті Кобеляки, дитинство провів у селі Кунівка. Свій життєвий шлях він розпочав із навчання у Кременчуці за будівельним напрямком, а згодом продовжив освіту у Харкові, де вивчав архітектуру.

Згодом Дмитро знайшов своє покликання в аграрній сфері — працював у фермерському господарстві «Берегиня» та щиро любив свою справу. Для нього поле було не просто роботою, а справжнім життям. Він захоплювався тим, як із маленького зернятка народжується нове життя, і міг працювати від світанку до ночі, вкладаючи душу в улюблену справу.

Дмитро був працьовитим, щирим і цілеспрямованим. Він завжди прагнув розвитку, багато працював над собою та мріяв про гідне майбутнє. Особливе місце в його серці займали павичі, яких він розводив для душі. Мріяв про великий двір, мирне життя та щасливе майбутнє разом із родиною.

14 грудня 2024 року Дмитра було призвано Полтавським РТЦК та СП до лав Збройних Сил України. Солдат Дмитро Іонов загинув 2 березня 2025 року на Курщині під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини.

У Героя залишилися дружина, маленький син, якого він так і не побачив, рідні, друзі.

Світла пам’ять Герою України.

Щирі співчуття дружині, рідним, близьким та друзям Дмитра Іонова.