Кобеляцька територіальна громада

Деякі українці звикли отримувати воду з-під крана, не замислюючись, звідки й куди це далі потрапляє, інша справа — колодязі чи свердловини. Адже основним джерелом водопостачання у селах залишаються власні свердловини або ж колодязі. Війна та руйнування інфраструктури водопостачання, водовідведення та очисних споруд призвели до збільшення використання нецентралізованих джерел водопостачання (криниць, свердловин, каптажів).

Приблизно третина населення України отримують питну воду з громадських або приватних колодязів, які є об’єктами нецентралізованого водопостачання. Проте усі типи колодязів контролюються державою, при цьому обслуговування приватної криниці є обов'язком домовласника, а за режими експлуатації громадських колодязів відповідають їх утримувачі – сільські та селищні ради об’єднаних територіальних громад, окремі мешканці індивідуальних садиб. Отже, власники колодязів зобов'язані самостійно обслуговувати, захищати та підтримувати високу якість своїх запасів питної води. Факторів, що впливають на якість колодязної води дуже багато, найнебезпечніші серед них - віруси та бактерії, хімічні агенти, які потребують ефективного знезараження колодязя та води.

Грунтові води це не на 100% чиста вода, проходячи через грунт та різні породи, вода завжди забирає з собою різні розчинені мінерали, пісок, мул, глину, а так само деякі форми життя, які займають практично всі геологічні порожнечі, ґрунт містить сотні природних мікроорганізмів. Більшість мікроорганізмів, що знаходяться в ґрунтових водах, нешкідливі, але є й ті, які є патогенними, наприклад: бактерії кишкової палички, ентеровірус, гепатит А, та інше. Ці патогени можуть потрапляти в ґрунтові води через вигрібні ями, поверхневі води, забруднені стоки з фермерських господарств або пасовищ, що знаходяться неподалік. В умовах великих паводків колодязь стає особливо вразливим до мікробного зараження. Джерелами нітратного забруднення можуть бути внесення добрив поблизу джерел водопостачання, неправильне зберігання гною та інших відходів тваринництва або каналізація/туалет розташовані поблизу. Питання забруднення нітратами також загострюється через високий рівень розораності земель навколо сіл. Виникає закономірність: більше розорених земель — більше агрохімікатів (добрив, пестицидів) — більше забруднення води нітратами. Криниці є найбільш вразливими до нітратного забруднення.

Вимоги до влаштування шахтних колодязів згідно Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною"(ДСанПіН 2.2.4-171-10)

Під час влаштування колодязів необхідно дотримуватись таких вимог:

1. Ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку (дощових і талих вод).

2. Влаштування стінок колодязя проводити переважно монолітним залізобетоном, бетонними або залізобетонними кільцями, а за їх відсутності - керамікою, цеглою, каменем або деревом. Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин.

3. Каміння для влаштування стінок колодязя повинно бути з міцних стійких порід та укладатись на цементний розчин.

4. У разі використання дерев'яних зрубів слід застосовувати колоди завтовшки не менше ніж 0,25 м, прямі, без глибоких шпарин і червоточин, не уражені грибком, витримані (заготовлені не менше ніж за 5-6 місяців до їх використання). При цьому перевагу необхідно надавати таким породам дерева, як модрина, вільха, в'яз чи берест, але можна застосовувати також дуб і сосну (дуб та сосна з початку експлуатації можуть надавати воді присмак та запах). Вінця надводної частини зрубу можна робити з колод або брусів сосни або ялини.

5. Підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше ніж на один метр для кращого його розкриття та збільшення шару води. При слабкому водоносному потоці необхідно розширити зруб колодязя у нижній частині.

6. У разі влаштування колодязя в галькових, гравелистих ґрунтах або у скельних породах, що обвалюються, дно колодязя не закріплюють, а у стінках водоприймальної частини передбачаються створи діаметром 15-30 мм, розташовані у шахматному порядку через 0,2-0,3 м (дірчатий фільтр) для надходження води в колодязь.

У разі влаштування колодязя у піщаних ґрунтах на його дні влаштовують зворотний піщано-гравійний фільтр (із декількох шарів ретельно відмитого піску та гравію з укладанням у нижній частині фільтра дрібних фракцій 0,1-1,0 мм, у верхній - великих 2-10 мм, при цьому товщина кожного шару 0,1-0,15 м, загальна товщина - 0,4-0,5 м) або фільтр з пінобетону, а в стінках водоприймальної частини колодязя також влаштовують фільтри з пінобетону.

У разі влаштування колодязя у відкритих котловинах на дні колодязя влаштовують гравійні фільтри.

7. Для опущення в колодязь людини з метою його чистки та ремонту в стінки колодязя необхідно вставити металеві скоби, розміщені у шахматному порядку на відстані 0,3 м одна від одної.

8. Наземна частина колодязя (оголовок), призначена для захисту шахти від забруднення та спостереження за водозабором, влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою. Зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку.

9. Для підйому води із колодязя слід застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насоса допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим "журавлем" з відром для загального користування.

Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2 м) з воротами (хвірткою) та стежка із твердим покриттям (від воріт до колодязя).

10. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити "замок" із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15-20 см та з ухилом від колодязя.

Навколо колодязя, розміщеного у водопроникаючих ґрунтах (піски, піщано-гравійні, піщано-галькові) з невеликим (2 м) покриттям супіску, суглинків, необхідно цементувати майданчик радіусом не менше ніж 2 м та з ухилом від колодязя.

Також необхідно не рідше 1 разу на рік проводити чищення колодязя. З цією метою воду повністю відкачують, стінки чистять металевими щітками від нальоту, а дно від осаду. Далі поверхню стінок колодязя зрошують дезінфікуючим розчином та очікують, поки колодязь наповниться водою. Дезінфекцію підводної частини проводять об'ємним способом, тобто відповідно до об’єму води в колодязі розраховують необхідну кількість дезінфікуючого засобу. Після чого колодязь закривають і залишають на декілька годин. Тривалість залежить від дезінфікуючого засобу, що використовується для дезінфекції. Після цього воду треба знову відкачати і після наступного заповнення провести лабораторні дослідження безпечності та якості питної води.

Крім того, власником колодязя спільно з посадовою особою територіального органу Держпродспоживслужби оформляється та підписується Санітарний паспорт на колодязь у двох примірниках. Зразок бланку Санітарного паспорту поданий в додатку №6 до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» ДСанПіН 2.2.4-171-10, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 травня 2010 року № 400.

Подбайте про своє здоров’я! Облаштуйте колодязь відповідно до вимог та вживайте воду тільки належної якості.

З повагою, Полтавське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області