Кобеляцька територіальна громада

14 листопада – Всесвітній день боротьби з діабетом. Цукровий діабет – це хронічне захворювання, яке з’являється внаслідок недостачі в організмі людини інсуліну, або зниження чутливості тканин організму до інсуліну та спричиняє вкрай високий ризик у розвитку інвалідізуючих мікросудинних ускладнень.

Небезпеку не можна недооцінювати. Адже за прогнозами ВООЗ, до 2030 року 70% людей планети помиратимуть саме від неінфекційних хронічних захворювань.  Загроза діабету зростає, тому недостатнє використання наявних знань про цю хворобу ставить під загрозу майбутні покоління.

Проголошення ООН 14 листопада Всесвітнім днем боротьби з діабетом поставило цей недуг у статус першого хронічного захворювання, яке визнали глобальною проблемою. Вперше уряди всіх країн світу визнали, що неінфекційне захворювання становить  для людства не меншу загрозу, аніж СНІД, туберкульоз чи малярія.

Україна стала першою країною, яка вирішила забезпечити щорічне проведення Всесвітнього дня боротьби з діабетом на державному рівні. Тому що вирішальне значення має інформованість населення про симптоми діабету, про те, як попередити чи запобігти цьому захворюванню, або його ускладнень.

За останні десятиріччя в більшості країн світу спостерігається різке збільшення захворюваності на цукровий діабет. За даними міжнародної діабетичної федерації, сьогодні близько 300 мільйонів людей у світі страждають на цей недуг.

Що ж таке цукровий діабет (ЦД)? Це поліетіологічне порушення обміну речовин, що характеризується постійною гіперглікемією з розладами вуглеводного, жирового і білкового метаболізму внаслідок дефектів секреції інсуліну, дії інсуліну або їх поєднання. Якщо ЦД І-го типу  виникає внаслідок повної відсутності ендогенної продукції інсуліну підшлунковою залозою, то причиною ЦД ІІ-го типу є підвищення глікемії через генетичну схильність, надмірне харчування, малорухомий спосіб життя, збільшення маси тіла з розвитком вісцерального ожиріння. Зазвичай діагноз ЦД виставляли на підставі виражених симптомів, зумовлених гіперглікемією, але протягом останніх десятиліть акцент зміщується на необхідність встановлення найбільш ранніх (асимптоматичних) стадій порушень вуглеводного обміну.

На сьогодні стало аксіомою, що ЦД – тяжке прогресуюче захворювання, яке спричиняє вкрай високий ризик розвитку інвалідизуючих мікросудинних і кардіоваскулярних ускладнень. ЦД призводить до ураження зору (ретинопатії), порушень функціонального стану нирок (нефропатії), нейропатії, ампутації нижніх кінцівок тощо.

Діагностичні критерії ЦД, запропоновані ВООЗ (1999 р.), ґрунтуються на визначенні глікемії як натще, так і через 2 години після їжі, та проведення  глюкозотолерантного тесту.

Концентрація глюкози крові при цукровому діабеті натще становить ≥6,7 ммоль, через 2 години після навантаження глюкозою ≥11,1 ммоль). Порушення толерантності до глюкози (капілярна кров) натще ≤ 6,7 ; через 2 год. після навантаження глюкозою ≥ 7,8 і <11,1.

Порушення глікемії натщесерце: натще 5,6 ммоль  < 6,1 ммоль, через 2 години < 7,8 ммоль. У здорових людей натще ≤ 5,5 ммоль /л (капілярна кров), через 2 год. після навантаження ≤ 7,8 ммоль/л.

Визначення глікозильованого гемоглобіну (НвА1С) вважається критерієм метаболічного контролю і ефективності досягнення нормалізації вуглеводного обміну. Фактично це узагальнений короткий звіт про рівні глюкози крові протягом  попередніх 6-8 тижнів. Цей показник вказує на середні значення глікемії.

Останніми роками сталися значні зміни у веденні контролю компенсації ЦД, тактики призначення пероральної цукрознижуючої терапії та інсулінотерапії. Істотного значення набуває самоконтроль хворим свого стану.

Основними принципами лікування ЦД є: дієтотерапія, фізичне навантаження, пероральні цукрознижуючі препарати та інсулінотерапія.

Розрахунок добової калорійності проводиться індивідуально для кожного пацієнта в залежності від ідеальної маси тіла, від характеру виконуючої роботи (розумовий чи фізичний труд). Харчування повинно бути повноцінним і містити всі необхідні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи, мінерали та вітаміни.

Інсулінотерапія призначається хворим з ЦД І-го типу та значній частині людей з ЦД 2-го типу.

Препарати інсуліну відрізняються за своїм походженням, ступенем очищення, тривалістю дії та концентрацією. Людські інсуліни виробляються за допомогою сучасної генно-інженерної технології. Зараз вчені вивчають можливість введення інсуліну у вигляді інгаляцій.

Існує багато лікарських рослин, які за рахунок вітамінів, мікроелементів та біологічно активних речовин сприяють покращенню обміну речовин та зниженню рівня цукру в крові. Найчастіше рекомендують стручки квасолі, листя та перетинки волоського горіха, листи чорниці, суниці. Цибуля, часник, петрушка, топінамбур теж позитивно впливають на вуглеводний обмін. На початку розвитку ЦД 2-го типу дієта, фізичні навантаження та лікарські рослини можуть бути самостійним лікуванням.

Збалансоване харчування, фізичне навантаження, відмова від шкідливих звичок – ось основні моменти здорового способу життя.  До речі, стиль життя, до якого входить дієтичне харчування і помірна фізична активність, може знизити ризик розвитку діабету 2-го типу на 60%.

Тому саме людина повинна усвідомити, що краще запобігти захворюванню,  щоб реальною стала для нас можливість  життя без діабету.

          Володимир Михайлець, завідувач ендокринологічного відділення КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради»