Сабадир Михайло Олександрович
Дата та місце народження: 01 жовтня 1972 року м.Кобеляки Полтавської обл.
Дата і місце загибелі: 11 січня 2024 року на Запоріжжі
Нагороди: Орден "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)
Сабадир Михайло Олександрович народився 01 жовтня 1972 року. По закінченню Кобеляцької загальноосвітньої школи № 1 здобував професію трактористу у тодішньому СПТУ № 43.
Проходив військову строкову службу у танкових військах. По закінченню якої працював на Кобеляцькому цегельному заводі.
24 лютого 2022 року був призваний захищати рідну землю Третім відділом Полтавського РТЦК та СП. Під час виконання бойового завдання під Бахмутом отримав контузію, яка призвела до втрати слуху. Медичною комісією було прийнято рішення про списання з військової служби. Та Михайло Олександрович добровільно залишився у частині. Долучився до ремонту військової техніки, зосереджуючись зокрема на танках. З часом знову повернувся на передові лінії фронту, де був кулеметником стрілецького взводу. Разом з побратимами визволяв Оріхове, Роботине та інші населені пункти України.
Під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України внаслідок скиду ворожого дрона 11 січня 2024 року Сабадир Михайло Олександрович загинув поблизу н.п. Новодарівка, Гуляйпільського району на Запоріжжі.
У Захисника залишилися син Владислав, сестра Ірина та племінники.
Завжди осміхнений та безвідмовний. Добрий, щирий та готовий прийти на допомогу. Полюбляв тварин. Особливо зачіпали його серце безпритульні. Найулюбленішими з тварин були коти. Можливо, саме тому ми призвичаїлись називати наших захисників "котиками", які, попри свою силу духу і військові випробування залишаються милосердними.
Похований на Алеї Героїв у м.Кобеляки.
