Кобеляцька міська рада
Кобеляцький район, Полтавська область

ДЕНЬ МЛИНА У КОБЕЛЯКАХ

У кожного з нас на землі є свій куточок, куди ми завжди повертаємося душею. Це те рідне і дороге місце, де ми набираємося сил, звідки вирушили у світ... Для багатьох кобелячан таким місцем був млин на Рибалках.

На початку 60-х років, до вже не діючого млина тяглася молодь. Тут загартовувалися, мужніли, зростали, здружувалися, спілкувалися молоді юнаки та дівчата.

Сюди кличе їх рідна земля, батьківська хата, сюди везуть вони своїх дітей і онуків, щоб пам’ятали своє коріння.

Щороку «млинарі» збираються на Ворсклі на День Млина за покликом свого серця. Цього року вдесяте відзначили День млина – унікальне кобеляцьке свято, де збираються люди, які люблять Кобеляки, Ворсклу, свій полтавський край.

Перед початком святкового заходу присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Міський голова Кобеляк Олександр Копелець щороку підтримує захід біля річки і сам бере у ньому участь.

«Слова вдячності ми сьогодні адресуємо тим млинарям, які навчалися, працювали на благо міста, які за велінням душі та совісті  завжди допомагають землякам, дбають про збереження традицій рідного краю, гордяться тим, що вони родом з Кобеляк», – зазначив Олександр Копелець. Запашний коровай було вручено Анатолію Хоменку, який, у свою чергу, передав його депутату Верховної ради України II скликання, Почесному громадянину Кобеляцького району, автору книги «Я люблю тебя, жизнь», співавтору наукових праць, меценату, який досить багато добрих справ зробив для нашого міста, Івану Івановичу Магді.

Найактивніші ініціатори і організатори свята Млина Борис Савич Попруга та Надія Іванівна Радченко подякували всим присутнім, за те, що змогли приїхати та прийти на цьогорічне свято.

«Дуже приємно, що саме сьогодні ми відзначаємо свято Млина вже вдесяте. Радує те, що на це свято почали приходити молоді люди, а це означає, що воно буде продовжено. Дякую, що не дивлячись на такий час, ми всі змогли сьогодні зібратися за цим столом. Хотілося б сьогодні згадати і тих млинарів, які відійшли у вічність на протязі цього року - це Корецький Володимир Іванович і Анохіна Ніна Григорівна», - сказав Борис Попруга.

«Млин зруйнували у 1967 році. Однак традиція збереглась. Тепер щороку на березі Ворскли зустрічаються люди, які пам’ятають старий, вже не діючий млин на воді. Колись тут відбувалося фізичне і духовне зростання молоді 60-х років, виховувалися риси чесності, вірності в дружбі», - пригадує співзасновниця заходу Надія Радченко.

Учасники свята сіли за довгий стіл, накритий смачними стравами. Пригощали всіх смачною шурпою, юшкою, козацькою кашею та іншими смаколиками. Присутні насолоджувались музичними виступами аматорського колективу Лебединського сільського клубу «Лебедине джерело» (завідувач клубом Стокоз Зоя Дмитрівна, художній керівник Ляшенко Іван Григорович), учасників вокального гуртка Кобеляцького районного БДЮТ імені Миколи Касьяна Інни Козько та Інни Яременко (художній керівник Андрій Уткін), влучні гуморески читав Савченко Іван Григорович (с.Прогрес), звучали музичні композиції у виконанні місцевих баяністів. Млинарі висловлювали захоплення, що вони вкотре знову зібралися всі разом на місці колишнього млина.

«Життя прожити, як-то кажуть, не поле перейти. Скільки всього трапляється на життєвій дорозі. Та де б ми не були, як би не складалась доля, завжди залишаймося кобелячанами по духу, адже найблакитніше небо ось тут – на цьому березі Ворскли, найтепліше сонце – на своїй рідній землі», - зауважив учасник дійства  Олег Славянський.

«Щиро вдячний кобеляцькій громаді за ентузіазм у проведенні свята, все дуже сподобалося. Неспроста таке унікальне свято, як День млина, зародилося саме на кобеляцькій землі. Адже наш край виплекав на своїх просторах не одне покоління талановитих, щедрих душею людей», - сказав уродженець м.Кобеляки Анатолій Хоменко.

Млинарі сходяться і з’їжджаються щорічно до вітряків своєї молодості і дитинства. Сюди їх кличе рідна земля, батьківська хата. Тут вони згадують минуле, щоб потім передати своїм дітям, онукам і правнукам пам'ять про свою малу батьківщину, про своє коріння, бо воно звідси, з цих до болю рідних берегів чарівної Ворскли, від цих млинів. Біля води вони очищаються, стають здоровими, сильними. І прагнуть, аби їхні традиції продовжила молодь.

Пливуть роки, на жаль,

Нікому не уникнути старіння

Та вірить хочеться,

Що і прийдешнє покоління

Підхопить цю традицію

прекрасну

Прибавить ще й своє нове,

сучасне,

Буде збережена і Ворскла,

і берегова земля,

І буде жити свято Млинаря.



« повернутися до списку новин