Кобеляцька міська рада
Кобеляцький район, Полтавська область

Інформація Кобеляцького бюро правової допомоги

Чи можуть вас виселити з власного житла?

   Право на житло є одне з невід’ємних прав людини, яке захищається Конституцією та законами України. Проте, існують випадки коли особа може бути виселена. Детальніше про них у статті.

    Житло - будь-яке приміщення, яке знаходиться в постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також усі складові частини такого приміщення.

   Проте, законодавство України виділяє випадки, у разі настання яких особа може бути виселена з житла. Відповідно до статті 116 Житлового кодексу України можна вважати, що виселення без надання іншого житлового приміщення наймача або інших осіб, за дії яких наймач відповідає настає у разі якщо: житло використовується не за призначенням, руйнується або псується, систематично порушуються права та інтереси сусідів, дане житлове приміщення зайнято не законно, визнано, що ордер на приміщення недійсний внаслідок вчинення особами, що його отримали неправомірних.

   Пам’ятайте, що виселення з житлових приміщень відбувається відповідно до закону добровільно або в судовому порядку, проте є певні особливості, які стосуються виселення з гуртожитків та з службового житла, яке може бути як з наданням іншого приміщення, так і без такого надання.

   Статтею 125 Житлового кодексу України передбачено перелік осіб, які не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення, до таких осіб належать: інваліди війни та інші інваліди з числа військовослужбовців, рядового і начальницького складу органів МВС, учасники Другої світової війни, сім’ї військовослужбовців, в тому числі тих, які загинули чи пропали безвісти при виконанні службових обов’язків, особи, які звільнені з посади у зв’язку з якою їм надано житло, проте продовжують працювати на даному підприємстві, особи, яких звільнено через скорочення штату чи у зв’язку з ліквідацією підприємства, пенсіонери, члени сім’ї померлого працівника, особи з інвалідністю, яка була отримана внаслідок нещасного випадку на підприємстві чи професійного захворювання, а також одинокі особи з неповнолітніми дітьми, що проживають разом з ними.

   Що стосується гуртожитку, то якщо приміщення було надано особам, які працюють за строковим трудовим договором, на сезонних чи тимчасових, а також особи, що вчились у навчальних закладах, які припинили роботу чи закінчили навчання виселяються без надання іншого жилого приміщення. Інші працівники, які поселилися в гуртожитку у зв’язку з роботою можуть бути виселенні без надання іншого житла в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Якщо жодних з вище перелічених підстав не має, особу може бути виселено з гуртожитку лише з наданням іншого житлового приміщення.

   У випадку знесення чи переобладнання житлового будинку у нежитловий, чи в разі загрози будинку обвалом, особи, особам, які підлягають виселенню повинна бути надана інша житлова площа.

 

 

 

 За отриманням консультації та захистом своїх прав можна звертатися до Кобеляцького бюро правової допомоги за адресою:м. Кобеляки, вул. Батиря, буд. 6 або зателефонувати (05343) 3-43-74

 

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ

ЯК ЙОГО РОЗПІЗНАТИ

 ЯК ДІЯТИ СТОРОНАМ КОНФЛІКТУ

     Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

    Які ознаки булінгу? Типовими ознаками булінгу є:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
  • наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

   Які  є види булінгу ?Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:

  • фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
  • психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
  • економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
  • сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
  • кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

    Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу? Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування – це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася – це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки дитини – потрібно негайно діяти!

    Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?  Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину. Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти. Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.

    Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція). Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання. Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.

     У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію!

     Що робити, якщо ви стали свідком булінгу? Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати. Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги. Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування. Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

     Що робити, якщо ваша дитина агресор?Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів. Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність. Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

       Яка роль відведена педагогічним працівникам у запобіганні та протидії булінгу? Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:

  • розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
  • розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;
  • вживає відповідних заходів реагування;
  • забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
  • повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

    Також Закон зобов’язує педагогічних працівників негайно повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.

    Яка відповідальність за вчинення булінгу? До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність. Відтепер вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

    Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

   У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

   Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

 За отриманням консультації та захистом своїх прав можна звертатися до Кобеляцького бюро правової допомоги за адресою:м. Кобеляки, вул. Батиря, буд. 6 або зателефонувати (05343) 3-43-74



« повернутися до списку новин