Якщо не я, то хто?

14.11.2023 09:10

Тяжка та страшна звістка надійшла до жителів Кобеляцької громади, загинув кобелячанин – Антон Литвин.

Ще нещодавно волонтери ГО «Кобеляки допоможуть» здійснювали чергову поїздку до наших хлопців, які виконують свій громадянський обов'язок на сході України. Серед них був і Антон. Зранку спілкувалися, обговорювали останні новини з дому, цікавилися справами у захисників, жартували... Хлопці отримали від знайомих та рідних гостинці. На прощання, за традицією, військові залишили свої побажання на прапорі України. Серед них свій автограф залишив і Антон. Розпрощалися. Домовились про наступну зустріч. І надвечір отримали страшну звістку – Антон разом із побратимами потрапив під обстріл.

В одну мить зупинилося все. Залишились лише спогади знайомих від останніх розмов з ним. У листопаді планував у відпустку. Трішки відпочити вдома, а далі по можливості, розпочати втілювати одну із мрій, на яку у мирний час не вистачало часу – мандрувати містами України.

Добрий, відкритий, комунікабельний, товариський, завжди з посмішкою і трішки сором’язливий. Мав багато друзів. Окрім однолітків з ним з задоволенням спілкувалися і старші за віком.

Антон народився 22 січня 1989 року у м. Кобеляки. Тут же закінчив 9 класів у тодішньому навчально виховному комплексі №1, нині ОЗ «Кобеляцький ліцей № 1». Учителі та однокласники Антона всі, як один говорять, що чудово володів інформаційно-телекомунікаційними технологіями: комп’ютер, телефон – відремонтує, оновить з задоволенням. По закінченню школи Антон разом з батьками розвивали власну справу. Антон займався обробленням та друком фото, не полишав і ремонт техніки. Проходив службу у Збройних силах України – 30 АБ. Після служби продовжував працювати. Життя складалося так, що деякий час працював і за кордоном. Та вже ж повернувся додому.

На початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов до пункту комплектування записатися захищати рідну землю. Був призваний 22 червня 2022 року. Службу проходив у кулеметному взводі військової частини А4028. Військове звання – солдат. Позивний «Тоха». Завжди приходив на допомогу хлопцям. За що й отримав Почесний нагрудний знак «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України В.Залужного. А 7 листопада 2023 року разом зі своїми побратимами Антон Литвин потрапив під обстріл поблизу села Бердичі, що на Донеччині.

У Антона залишились батьки: мама – Лариса Леонідівна, батько – Юрій Григорович, менша сестра – Анюта, тітка Валентина, племінники.

Керівництво міської ради, депутатський корпус висловлює щирі слова співчуття рідним Антона. Як тяжко втрачати дітей. Особливо тоді, коли ти знаєш, що вони повинні жити, одружуватися, будувати будинок, народжувати та виховувати дітей. Гинуть кращі сини нашої країни. Ті, які говорять: «Якщо не я, то хто?»…

Інформацію щодо дати та часу поховання Антона Литвина повідомимо додатково.