Кобеляцька міська рада
Кобеляцький район, Полтавська область

Як розірвати договір довічного утримання

 

Доволі часто на консультацію до Бюро звертаються люди похилого віку з питанням щодо укладання та розірвання договору довічного утримання. Це питання виявляється актуальним у реаліях сьогодення. З одного боку, багато пенсіонерів та одиноких людей опинились у скрутному матеріальному становищі та потребують сторонньої допомоги. З іншого, питання щодо отримання житла у приватну власність завжди було і залишається актуальним для населення.

   Саме тому багато питань виникає щодо особливостей договору довічного утримання, за роз’ясненням яких і звертаються люди на юридичну консультацію.

       Що таке договір довічного утримання

   Передусім договір  довічного утримання згідно норм чинного законодавства. Згідно ст. 744 Цивільного кодексу України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК).

   Хто може укласти такий договір? З однієї сторони, відчужувачем (а відповідно, стороною договору довічного утримання) може бути людина, яка потребує сторонньої допомоги, причому допомоги не тільки грошової, але й моральної та психологічної.

   Це можуть бути одинокі малозабезпечені пенсіонери, одинокі сімейні пари, сім’ї людей похилого віку з непрацездатними дітьми або дітьми-інвалідами. Також відчужувачами майна у договорі довічного утримання можуть бути люди похилого віку, позбавлені опіки та піклування близьких.

  Набувачем за договором довічного утримання згідно норм чинного цивільного законодавства може бути тільки повнолітня дієздатна особа, яка в змозі надати належне матеріальне забезпечення.

  Окрему увагу звернемо на предмет договору довічного утримання. Виходячи з визначення цього договору, даному у цивільному законодавстві, предметом договору може бути як нерухоме майно так і рухоме майно, яке має значну цінність.

   Якщо предметом договору є нерухоме майно, то такий договір довічного утримання підлягає обов’язковій державній реєстрації. Право власності на нерухомість переходить до набувача тільки з моменту проведення реєстрації договору.

   Але дане право власності є обмеженим: набувач не має права до смерті відчужувача розпоряджатись цим майном, а саме: не має права це нерухоме майно продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу або у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

   Після укладення договору довічного утримання нерухоме майно залишається у користуванні відчужувача — людина продовжує жити у своїй квартирі (будинку), може запрошувати до себе друзів і родичів, може здавати цю нерухомість в оренду. Після підписання договору довічного утримання відчужувач залишається як і раніше зареєстрованим у своєму будинку (квартирі), і ніхто, і ні за яких обставин не може виписати його.

   Рекомендуємо при укладанні договору довічного утримання максимально чітко визначити всі види матеріального забезпечення, їх обсяг, способи надання та форми. Для уникнення непорозумінь між сторонами чітко визначити грошові суми, черговість виплат таких грошових сум в укладеному договорі. Також набувач може надавати будь - яку необхідну допомогу відчужувачу у разі потреби, що зазначається у договорі.

  Відповідно до норм чинного законодавства, набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було зазначено у договорі довічного утримання. Щодо форми договору довічного утримання цивільне законодавство встановлює особливі вимоги – договір довічного утримання належить до договорів, для яких передбачена обов’язкова письмова форма та нотаріальне посвідчення (ст. 745 ЦК України). Недотримання вказаної вимоги відносно форми укладеного договору тягне за собою насідки у вигляді недійсності угоди про довічне утримання (ст. 215 ЦК України).

    Припинення договору

   Найбільш поширена та природна підстава припинення договору довічного утримання - смерть відчужувача, ця природна підстава припинення договору свідчить про належне його виконання. Безумовною підставою для припинення договору довічного утримання є настання смерті відчужувача, а також оголошення відчужувача померлим. У цій ситуації договір вважається виконаним.

 Смерть набувача не являється підставою для припинення договору довічного утримання. У цьому випадку права і обов’язки набувача за договором переходять до його спадкоємців, також до спадкоємців переходить і право власності на майно, передане набувачеві відчужувачем.

  Якщо у набувача відсутні спадкоємці або вони відмовились від прийняття спадщини, майно за договором довічного утримання повертається відчужувачеві, який знову набуває на нього право власності. Зі смертю набувача за відсутності спадкоємців або у разі їх відмови прийняти спадщину договір довічного утримання припиняється. Безпосереднім юридичним фактом припинення договору у такому випадку буде відмова спадкоємців набувача прийняти спадщину або закінчення терміну для прийняття спадщини.

       Як розірвати договір довічного утримання (догляду)?

    Найбільш поширеним питанням на юридичній консультації щодо договору довічного утримання є питання про можливість і порядок розірвання договору довічного утримання в односторонньому порядку.

  Статтею 755 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду у двох випадках:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

  Обов’язковою умовою договору довічного утримання є догляд. Найчастіше особи похилого віку, що уклали договір довічного утримання, скаржаться на відсутність догляду, передбаченого укладеним договором, або несвоєчасність і неповноту надання утримання. У таких випадках до суду подається цивільний позов про розірвання договору на вимогу відчужувача або третьої особи на підставі ст. 755-756 ЦК України.

   Доказами того, що догляд, передбачений договором, не надається, можуть бути покази свідків - сусідів, медичних працівників, просто знайомих, які постійно або періодично відвідують відчужувача і знають умови його життя. Можуть бути доказами в таких справах довідки з медичних закладів стаціонарного лікування, тощо. У судовому розгляді набувач по договору, який виступає відповідачем по справі, повинен довести своєчасне виконання умов договору належними доказами: надати квитанції про сплату комунальних чи інших послуг, повідомлення про грошові перекази на користь відчужувача, або його розписки в отриманні коштів. Якщо таких доказів немає, у суду є підстави вважати, що утримання належним чином не надавалось.

   Якщо вирішення питання про припинення договору довічного утримання, супроводжується позовом до суду, то тоді позов відчужувача може бути підкріплено такими доказами: свідченнями свідків; актами експертиз, матеріалами з міліції про перевірку скарг тощо. Спростувати позов про невиконання набувачем майна обов'язків за договором можна пред'явленням до суду таких доказів: квитанцій про сплату комунальних послуг; чеків про придбання ліків; розписок про отримання одягу, предметів гігієни; зошит витрат, понесених набувачем з підписам відчужувача; квитанції з лікарні, що набувач сплатив гроші за лікування відчужувача; квитанції про сплату санаторно-курортної путівки тощо.

   Важливо пам’ятати, що у разі задоволення позову про розірвання договору довічного утримання на підставі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, відчужувач набуває право власності на майно, яке він передав, і має право вимагати його повернення. У цій ситуації витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

  Що стосується набувача, то він вправі розірвати договір довічного утримання тільки в тому випадку, коли через незалежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати набувачеві належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі. Цивільний кодекс України не дає переліку таких підстав. У судовій практиці до них може бути віднесено інвалідність самого набувача, переїзд в іншу місцевість і відмова відчужувача змінити місце проживання, неможливість виконувати свої обов’язки внаслідок погіршення майнового стану набувача тощо.

    У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.

 

За отриманням консультації та захистом своїх прав можна звертатися до Кобеляцького бюро правової допомоги за адресою:м. Кобеляки, вул. Батиря, буд. 6 або зателефонувати (05343) 3-43-74

« повернутися до списку новин